Як і мільйони українців, Марія Куліковська була змушена покинути країну в березні 2022 року, втікши до Австрії з 6-місячною донькою. З 24 лютого в Україні немає безпечного місця, оскільки кожен дім є мішенню. Таким чином Марія вдруге втратила домівку через російських загарбників. За підтримки кураторів Райнальда Шумахера, Наталі Хойос та доктора Альфреда Вайдінгера, директора музею Francisco Carolinum у Лінці, Марія продовжила свою мистецьку практику, готуючись до великої персональної виставки. Під час резиденції в Гмундені художниця розпочала роботу над проєктом «Стіл Переговорів?». Різниця між життям країни-противника, де все відразу було поставлено на рейки війни, і мирними європейськими містами була драматичною. Весна 2022 року ознаменувалася дебатами європейських інтелектуалів про те, як Україні примиритися з Росією та виконати вимоги агресора. Абсурдність цих заяв стала очевидною після виявлення доказів геноциду в Ірпіні, Бучі, Бородянці, Ізюмі та інших містах.

Стіл переговорів — це керамічна цілість кінцівок, розірваних тіл і побитої плоті, яка символічно тягнеться від сходу до останньої точки, видимої на західному горизонті. Стіл вкритий соками тіла, їхором, кров'ю та квітами, виготовленими жінками-біженками. Страждання понад межі наповнює твір мистецтва, через що біль випромінює світло, просвічуючи фізичні матеріали інсталяції. І це той самий біль спротиву, який самою своєю сутністю пов'язаний із усвідомленням остаточного подолання виклику — замученого, але незламного; пройти через поле бою — як воїн, а не як святий.

Марія Вторушина