Марія Куліковська – мультимедійна/гібридна художниця, архітекторка, акціоністка-перформерка, дослідниця та викладачка. Вона народилася в 1988 році в Керчі, на Кримському півострові, Україна. Після анексії Криму російською федерацією вона жила і працювала в Києві та в країнах ЄС як біженка і вимушено переселена особа. Після окупації Кримського півострова навесні 2014 року художниця більше ніколи не поверталася до свого рідного міста. З 2018 до 2022 року Марія разом зі своїм партнером і співавтором Олегом Вінніченко постійно мешкали в Києві, але майже за місяць після 24 лютого 2022 року Марія разом із новонародженою дитиною була змушена втекти з Києва до Ужгорода (західна частина України), а пізніше – до Лінца, Австрія, за допомогою доктора Альфреда Вейдінгера (генерального директора OÖ Landes-Kultur GmbH), Наталії Гойос та Райналда Шумахера (Office for Art). З 16 березня 2022 року Марія разом зі своєю дитиною перебувала на резиденції в OÖ Landes-Kultur GmbH у Лінці, Австрія. З вересня 2022 року до вересня 2023 року брала участь у програмі резиденцій Helsinki International Artist Program (HIAP), що фінансувалася програмою Ukraine Solidarity Residencies Program у Гельсінкі, Фінляндія.
Марія здобула ступінь магістра в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (2007-2013) в Києві, Україна (МА з архітектури будівель і споруд), а також має другий ступінь магістра образотворчого мистецтва в Університеті Констфак, Стокгольм, Швеція. Наразі її запросили проводити докторське дослідження з драматургії, перформансу, гендерних студій та переміщення у De Montfort University, Лестер, Велика Британія. Куліковська працювала в Китаї та Швейцарії як архітекторка, але згодом повернулася до мистецтва у вигляді перформансів і скульптур, які здобули міжнародне визнання. У 2010 та 2012 роках художниця створила один зі своїх найважливіших арт-проєктів під назвою «Армія клонів» та «Homo Bulla – Людина як мильна бульбашка». Але у 2014 році група проросійських терористів обстріляла мильні скульптури Куліковської, які були виставлені в Артцентрі «Ізоляція». Артцентр був захоплений і розграбований бойовиками самопроголошеної «днр», а Марія Куліковська була занесена до списку заборонених, «дегенеративних» художників у росії через її небінарне та політичне мистецтво.
Протягом 2010-2024 років Марія Куліковська організувала і провела десятки політичних перформансів і акцій та брала участь у різноманітних виставках та заходах авторитетних культурних інституцій, майданчиків та артколекцій у різних країнах, таких як: Tyburn Gallery, Лондон, Велика Британія (2024); Jossingfjord Museum, Норвегія (2023); HIAP, Гельсінкі, Фінляндія (2013); Accelerator Art Center, Стокгольм, Швеція (2022-2023); Albertina Modern, Відень, Австрія (2022, 2023); Weserburg Museum of Modern Art, Німеччина (2023); Francisco Carolinum, Лінц, Австрія (2022); Neue National Gallery, Берлін, Німеччина (2022); Ludvig Museum, Будапешт, Угорщина (2019); Q Collection, Будапешт/Гонконг (2023); Saatchi Gallery, Лондон, Велика Британія (2014, 2015); Мистецький Арсенал, Київ, Україна (2011, 2019); Кримська платформа, Київ, Україна (2021); Національний музей образотворчих мистецтв Одеси, Україна (2019); Deutsche Art Collection Telekom, Бонн, Німеччина (2016); Кролікранія Національний музей скульптури, Варшава, Польща (2016); Національний музей образотворчого мистецтва в Києві (2012)... тощо.
Також вона була викладачкою скульптури в Лінцській академії мистецтв (2022-2023) і читала публічні лекції в таких місцях: Ліверпульський університет Джона Мурса (2024); Академія мистецтв Гельсінкі, Фінляндія (2023); Фонд Frid Ort, Норвегія (2022); Єльський університет, США (2022); Школа гуманітарних наук та виконавських мистецтв, Університет Де Монтфорт, Велика Британія (2022); Університет Констфак у Стокгольмі, Швеція (2022); Ліверпульський університет Джона Мурса, Велика Британія (2017); Центр візуальної культури, Україна (2016); Пінчук Арт Центр, Україна (2013-2014); Галерея Боттега/Щербенко Арт Центр, Україна (2010-2012).
Вона була номінована на кілька нагород, стипендій та артрезиденцій, таких як: артрезиденція HIAP та програма резиденцій Ukraine Solidarity Residences Program, робоча стипендія (Фінляндія, 2022-2023); грант на підтримку виставки від Фонду Frid Ort (Норвегія, 2023); нагорода артрезиденції OÖ Landes-Kultur GmbH (Австрія, 2022); спеціальна публікація Vogue Poland (2022); нагорода Nord Art Public Choice (Німеччина, 2021); спеціальний грант Шведської королівської академії мистецтв для магістерського диплома з образотворчого мистецтва (Швеція, 2020), грант Університету Констфак на магістерський дипломний проєкт (Швеція, 2019); спеціальна публікація Vogue Україна (Україна, 2018); номінація Cosmopolitan International за внесок у культурні зміни в Україні (2018/2019); грант на артрезиденцію від Центру культури Passinger Fabrik за підтримки Міністерства культури Мюнхена (Німеччина, 2018); нагорода артрезиденції Ліверпульської бієнале у співпраці з Британським інститутом (Велика Британія, 2017); номінація на скульптурну нагороду UK/Rain, Saatchi Gallery (Велика Британія, 2015); нагорода артрезиденції Ruta Runa у співпраці зі Шведським інститутом (Україна-Швеція, 2013); номінація на премію PinchukArtPrize (Україна, 2013); нагорода артрезиденції від AKKU та Міністерства культури Устера (2012-2013); номінація МУХі (Щербенко Арт Центр) (Україна, 2010) тощо.
Художниця заснувала міжнародну артгрупу та відкриту феміністичну артплатформу "Квіти демократії" у 2015 році. Пізніше, у 2017 році разом з Олегом Вінніченко заснувала "Школу політичного перформансу" – культурну платформу для незалежного мистецтва. Друга половина 2016 року стала початком співпраці Марії Куліковської з Олегом Вінніченко, а 8 березня 2017 року вважається офіційною датою заснування студії MK+OV.
Олег Вінніченко – архітектор-інженер, розробник і дослідник експериментальних інноваційних будівельних матеріалів і конструкцій, а також підприємець.
Він народився в місті Заводське, Полтавської області України, у 1978 році. Його попередня студія реалізувала низку експериментальних проєктів у сучасному дизайні, скульптурі та архітектурі, перш ніж він почав працювати зі своєю майбутньою партнеркою, дружиною, союзницею та співавторкою Марією Куліковською. Олег був розробником проєкту реконструкції та вводу в експлуатацію історичного громадського меморіалу «Сходи Магдебурзького права» в Києві, Україна. Його студія співпрацювала з міжнародними девелоперськими компаніями як дослідник нових інженерних конструкцій і матеріалів. Студія Винниченка також займалася реставраційними проєктами, розробкою соціального та приватного житла, а також проєктувала нові матеріали та конструкції для екологічних систем збору води в громадських місцях, які здобули міжнародне визнання.
З 2017 року Олег є співавтором, архітектором, генеральним директором та виробничим директором усіх мистецьких робіт Марії. Їхня співпраця призвела до створення галереї-притулку GARAGE 33, міжнародного небінарного артпростору для сучасних мистецьких (конфліктних?) митців. На жаль, їхні плани відкрити галерею влітку 2022 року були зірвані війною, розпочатою росією в Україні.
Зараз художники живуть і працюють між Києвом і Лондоном. Всі нові проєкти створюються в MKOV studio у Києві, попри повітряну тривогу та обмеження електроенергії. Всі твори принципово створюються там, а студія продовжує працювати.
