перформативна скульптура

Русалонька, 2018

Стовп з балістичного мила, всередині якого вмонтовано скульптуру-зліпок. Зліпок було зроблено шляхом зняття форми з тіла художниці її чоловіком Улегом Вінніченко, та відлито в епоксидній смолі. Фігура всередині відіграє роль скелета усієї скульптури. Ідея мильної колони з фігурою всередині народилася під час художньої резиденції Лівєрпульської Бієнале, восени 2017 року

1.1 ПРОПОЗИЦІЯ для набережної Ліверпуля Seacombe. Можливий вид одразу після інсталяції скульптури
1.2 ПРОПОЗИЦІЯ для набережної Ліверпуля Seacombe. Можливий вид скульптури через 3-10 років після інсталяції скульптури
2.1 ПРОПОЗИЦІЯ для набережної Ліверпуля Seacombe. Можливий вид одразу після інсталяції скульптури
2.2 ПРОПОЗИЦІЯ для набережної Ліверпуля Seacombe. Можливий вид скульптури через 3-10 років після інсталяції скульптури
Історія
Відсилки до інших проектів
Лінки
Мильна колона була вигадана та створена для того, щоб встановити її на березі Сіком у Ліверпулі. Усередині колони – вмонтована скульптура-зліпок оголеного жіночого тіла в прозорому склі (епоксидній смолі). Цю фігуру відлито з форми, знятої з тіла художниці її чоловіком Улегом Вінніченко.
Одного разу цю скульптуру все ж таки встановлять на схилах річки Мерсі, яка впадає в Ірландське море, а потім в Атлантичний океан. Колона зявиться на тлі розмитого туману десь на горизонті легендарного Ліверпулю, що виходить з майже столітньої депресії.
Поки ця «Русалочка» не прибуде до берегів Ліверпуля, вона буде мігрувати по всьому світу, як і інщі зліпки-фігури, зняті з тіла художниці.

Узбережжя Ліверпуля з боку Seacombe, New Brighton, відомо не тільки своїми розповідями про іммігрантів і біженців, які прибули туди в пошуках «американської мрії» і наповнювали колись серце капіталізму і індустріалізму, але повно легенд про колишню славу перших фабрик і заводів, що змінили хід історії сучасної цивілізації. Саме коло каменів річки Мерсі зародилося всім відоме нині мило, яке є в кожному будинку на планеті Земля. І тоді і саме там, майже 1,5 століття тому високоповажний Лорд Левер (Юнілівер Компанія) придбав патент на створення революційного складу мила — з кокосової та пальмової олії, тим самим звеличуючи та розширюючи імперські амбіції, освоєння нових територій заради сировини і збагачення, перетворюючи Ліверпуль і його околиці в капіталістичний рай на землі.
Потім, він побудував новий абсолютно унікальний район міста Port Sunlight (однойменний до мила), який став
уособленням життя ідеальної робочої британської сім'ї.

Там, узбережжями Port Sunlight, був побудований найбільший міжнародний вантажний і пасажирський порт New Brighton, що відправляв лайнери і кораблі в далекі кругосвітні подорожі з людьми всіх національностей і поглядів в пошуках кращого життя, але тільки вже до берегів New Brighton в Нью-Йорку.
Ліверпуль і його казкові незліченні багатства і скарби надбань людської думки в галузі миловаріння, металургії і збройної майстерності, скло-ремесла, а також історія виникнення та розквіту мореплавства і міграції людей, все це виблискувало і палало достатком і перетворило не тільки північ Англії, але і трансформувало історію розвитку людства…
Потім, через століття слави і розкоші, нічого не залишилося від відомого порту New Brighton, залишилася порожня набережна Seacombe, компанія Unilever мігрувала в Нью-Йорк, забувши про свої витоки, скло-ремесло припинило своє існування, а військове і судобудівництво і зовсім зникло з берегів Мерсі.

А тепер в інших розвинених країнах Європи в мильні блоки в розмір з людський зріст з того ж самого складу, як і колись революційне мило Sun Light, стріляють заради відбору найпотужнішої зброї, потім відсилають зброю в конфліктні території, змушуючи маси людей, тисячами, мільйонами залишати свої будинки, шукати нове краще місце, бігти за своєю "американською мрією" туди, де ще існують порти, а не тільки закриті кордони.

Мильна колона "встановлена на берегах Seacombe", відлита навколо скульптури оголеного жіночого тіла з прозорого скла, створена шляхом зняття форми з тіла художниці. Зліпок дивиться вдалину обрію річки Мерсі, що впадає в Ірландське море, а потім і у великій океан, на тлі розмитого в тумані, але вже повільно відроджуваного Ліверпуля від майже столітньої депресії.

Цим я створюю символічний жест, метафоричну і політичну розповідь про історію і суті не тільки колись величного портового міста, дуже схожого на моє рідне, окуповане і загублене назавжди, але і просто метафору крихкості життя і буття кожної людини на Землі…"
Сподобалась ця сторінка? Поділіться цим із друзями!